Якщо так станеться, що ви прийдете на Клубок... прийдете як волонтер допомагати, або як крутецький спеціаліст, або як батьки, або як діти (і я) погратися, поїсти і пообніматися... яка б не була причина вашого приходу, пам’ятайте – ніколи не довіряйте крісломішкам. Навіть якщо в кімнаті нікого немає, навіть якщо крісломішок не рухається, не дихає, з-під нього не виглядають нічиї кінцівки, є велика ймовірність того, що під ним заховалася жива істота.
Просто знайте, про всяк випадок. А я розкажу трохи стопкадрів з минулої суботи.
Граємо в гру.
Оля питає, що ми візьмемо з собою на річку – кожен має назвати один предмет. Але Вітя не може один, з виразу його обличчя видно, що до походу на річку він відноситься дуже серйозно:
- Банки консервные! Стойте! Термос! Чай! Стойте, подождите! Фонарик! Стойте! Стойте, подождите! Лодку еще! Лодку!
- Славчик, а що ти візьмеш з собою на річку?
- Бабушку.
Віка поклала подушки на дерев'яний поддон на колесах і їде на ньому геть з кімнати.
- Куди ти їдеш?
- Я королева мать. – Пояснює Віка – Королеви не ходять...
Гурток малювання.
- Каша малаша – коментує хтось, із задоволеним виглядом розмішуючи жовту і червону гуашеву фарбу.
- Это называется живопись, а не каша-малаша!
Хтось швидко домальовує мексиканські кактуси, щоб взяти ще один листочок і намалювати щось своє – велике і заплутане. Мені хочеться розпитати що, але я не встигаю, бо автор забирає свої малюнки і втікає сховати їх кудись подалі.
- Не мучай королеву – каже голос з-під крісломішка.
На кухні смачненько пахне – молодша група робила печиво, а старша – піцу.
- Хто хоче помолитися – питає Оля
- Я!
- Добре, молись
Віка закриває очі і спокійним умиротвореним голосом промовляє:
- Я – королева мать...
- Віка, коли ти молишся, це значить, що ти до Бога говориш.
- Да? А, хорошо... Я говорю до Бога, а не небі Божа Матір, дякую за святковий день...
Тим часом на першому поверсі робиться "Випічка для добра". Печивка-горішки. Багато горішків. Час від часу хтось проходить і питає:
- А є зіпсований горішок?
Заглядає пастор:
- Ого! А що це ви тут робите? Весілля в когось буде?
І навіть не підозрює, що цим надихає нас на філософські роздуми...
- Оце бувають такі половинки горіхів, що не підходять, хоча вони рівні і хороші.
- Отак і люди бувають. Ніби окремо обидва хороші, але разом ну ніяк.
- А ці що, вони вже геть погані?
- Ну можеш їх намастити і з’їсти – дай їм другий шанс
- А людям?
- Ти диви, шо вона робить! Стирає горіх. Він же рівнесенький!
- Але він не підходить, бачиш?
- Він не підходить, бо той кривий!
- Це в тебе тут мало сгущонки. Коли вони наповнені, то добре тримаються разом.
- О-о-о, це теж як з людьми...
Раптом хтось кричить з коридору:
- Шось горить!!! Горілим пахне!
- Це ви-па-лю-вач – спокійно муркоче Оленка – гурток у дітей був.
